Наші зірочки

Вітаємо учня 4-А класу Макєєва Павла, який посів ІІІ місце (соло) та ІІ місце (з оркестром) у ІІ Всеукраїнському конкурсі баяністів-акордеоністів "Баянне коло", який проходив 20 - 22 квітня у концертній залі Запорізького музичного училища ім. П.І. Майбороди. У конкурсі взяли участь понад 100 віконавців із 17 міст України у віці від 6 до 70 років, від учнів музичних шкіл до професійних виконавців. Бажаємо Павлові творчих успіхів, натхнення та нових перемог.

Книга 1

Хранители единорогов

Глава 1

Уалентинатания

Где-то на востоке в солнечном сиянии уютно расположился город Уалентинатания. Там жили сказочные существа Уалентинатанцы, они были невысокого роста, светловолосые, с небесно-голубыми глазами.

Уалентинатания – зелёный город, его жители обитали в деревянных домах, они любили защищать слабых, помогать бедным, много читали и мечтали... У каждого гражданина Уалентинатании был свой огород и домашний скот. В городе протекала река Акестес, на берегу которой паслись прекрасные существа единороги.

Дитинство

Дитинство,  дитинство… прекрасне це слово,

Початок життя , безтурботні часи.

Дитина почує сонячну мову,

В блакиті для неї пташок голоси.

І ми помічаєм прекрасне в буденному,

В листочку тополі чи шелесті  нив.

Для нас різнобарвні хмаринки у небі.

І кожна тварина для нас повна див.

Живемо у казці, чудовій, яскравій,

І маємо знати, що все це мине.

І кожну хвилину ми пам’ятаймо.

Дитинство воно неповторне, одне!

***
Вони – вчителі

Вони – вчителі, і це гордо звучить,

Підпора міцна поколінням.

У пам’яті їх сотні доль і людей,

І кожен для них, наче рідний.

Турботливі, добрі, ласкаві вони,

І посмішки щирі їх сяють,

Веселі, завзяті вони – вчителі,

Юнацтва іскра не згасає.

И шествий печальных…

Немая, слепая, глухая волна

Накрыла своим ослепительным свистом.

Пронзительной болью людская волна

Закрыла глаза всем и губы, и лица.

Свирепым злорадством все смотрит вокруг

Безмолвная ненависть – души тревожит

И шествий печальных томительный круг

Замкнуть все стремится, замкнуть все не может…

Слишком

Слишком яркая помада.

Слишком темный уголок.

Слишком плотная громада.

Слишком низкий потолок.

Слишком тесная квартира.

Слишком броская одежда.

Слишком-слишком мало мира.

Слишком скользкая надежда.

Слишком узкие дороги.

Слишком черствые дощечки.

Слишком уж босые ноги

И угрюмые человечки.

Слишком хрупкие задатки.