Пандемія всередині пандемії

Під час пандемії коронавірусу  багато країн повідомили про загострення проблеми насильства  сім’ї. Частіше його жертвами є жінки, від 15% до 40% жертв складають чоловіки, з точки зору вікової зумовленості під найбільшою загрозою перебувають люди старшого віку та діти, окремою групою ризику є люди з інвалідністю.

Домашнє насильство частішає, коли сім'я проводить більше часу разом, оскільки частота й жорстокість випадків насильства залежить від можливостей для зловмисників контролювати своїх жертв у повсякденному житті протягом тривалого часу. Тому основний вплив пандемії пов'язаний з заходами урядів відомими як закриття (lockdown), обмеженням контактів та пересування, спрямованим на сповільнення поширення інфекці є ідеальним ґрунтом для росту домашнього насильства".

Насильство є порушенням прав людини. Кожен з нас має сказати «Ні!» насильству у власній родині. Адже сім’я - саме те місце, яке має бути світлим затишком, острівцем безпеки і комфорту у нашому досить  бурхливому світі. Місце, де тебе розуміють і поважають, де можна нікого не боятися і почуватися вільно кожному: і маленькій людині, і дорослому, і особі літнього віку.

Але варто розрізняти насильство та конфлікти. Насильство завжди є умисним, завдає шкоду, порушує права і свободи людини, а головне -  кривдник має значну перевагу.

У січні 2019 року набрав чинності   закон України «Про запобігання та протидію домашньому насильству».

У цьому Законі терміни вживаються в такому значенні:

1) дитина-кривдник  ―  особа, яка не досягла 18 років та вчинила домашнє насильство у будь-якій формі;

2) дитина, яка постраждала від домашнього насильства (далі - постраждала дитина),  ― особа, яка не досягла 18 років та зазнала домашнього насильства у будь-якій формі або стала свідком (очевидцем) такого насильства.

Домашнє насильство ― діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім’ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім’єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.

Формами насильства є: психологічне, економічне, сексуальне, фізичне.

Економічне насильство ― форма домашнього насильства, що включає умисне позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна, коштів чи документів або можливості користуватися ними, залишення без догляду чи піклування, перешкоджання в отриманні необхідних послуг з лікування чи реабілітації, заборону працювати, примушування до праці, заборону навчатися та інші правопорушення економічного характеру.

Психологічне насильство  ― форма домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров’ю особи.

Сексуальне насильство ― форма домашнього насильства, що включає будь-які діяння сексуального характеру, вчинені стосовно повнолітньої особи без її згоди або стосовно дитини незалежно від її згоди, або в присутності дитини, примушування до акту сексуального характеру з третьою особою, а також інші правопорушення проти статевої свободи чи статевої недоторканості особи, у тому числі вчинені стосовно дитини або в її присутності.

Фізичне насильство ― форма домашнього насильства, що включає ляпаси, стусани, штовхання, щипання, шмагання, кусання, а також незаконне позбавлення волі, нанесення побоїв, мордування, заподіяння тілесних ушкоджень різного ступеня тяжкості, залишення в небезпеці, ненадання допомоги особі, яка перебуває в небезпечному для життя стані, заподіяння смерті, вчинення інших правопорушень насильницького характеру.

Соціальний педагог Сидоренко О.Я.

Куди звертатися у випадку домашнього насильства

102 ― Національна поліція України;

15-47 ― урядова гаряча лінія для постраждалих від домашнього насильства;

116-123 або 0 800 500 335 ―національна гаряча лінія «Ла Страда»;

772 або 0 800 500 225 ― національна дитяча гаряча лінія;

@police_helpbot ― чат-бот у Telegram від МВС.