Захист Вітчизни – конституційний обов’язок кожного громадянина

"Захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов'язком громадян України"- стаття 65 Конституції України.

Україна мирна держава, але наші військові, як ті, що обрали армійську службу своїм фахом, так і ті, добровольці, що в тяжкі хвилини не шкодуючи власного життя стали на захист України, повинні завжди пам'ятати, що служіння Вітчизні — священний обов'язок кожного. І в цьому прагненні їх повинно підтримувати не бажання заробити грошей чи отримати певні пільги, а славний приклад наших прадідів. 

Ніхто крім нас не візьметься вирішувати наші проблеми. Не можна стояти осторонь власного життя і власної держави. Ми повинні навчитися пишатися тим, що ми українці, і жити так, щоб Україна пишалася нами.

Захист Вітчизни є конституційним обов'язком кожного громадянина, оскільки оборона країни належить до найважливіших функцій держави і це справа всього народу.
Так стаття 65. Конституції України зазначає – Захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов'язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону. Одним з таких законів є Закон України від 6 грудня 1991р. «Про оборону України». Відповідно до якого оборона України визначається як система політичних, економічних, соціальних, воєнних, наукових, науково-технічних, інформаційних, правових, організаційних, інших заходів держави щодо підготовки до збройного захисту та її захист у разі збройної агресії або збройного конфлікту. Що безумовно є справою честі і обов'язком кожного громадянина і забезпечує незалежність, територіальну цілісність, захист інтересів держави і мирного життя народу України. Оборона України базується на готовності та здатності органів державної влади, усіх ланок воєнної організації України, органів місцевого самоврядування, єдиної системи цивільного захисту, національної економіки до переведення, при необхідності, з мирного на воєнний стан та відсічі збройній агресії, ліквідації збройного конфлікту, а також готовності населення і території держави до оборони.

Відповідно обороноздатністю держави являється здатність держави до захисту у разі збройної агресії або збройного конфлікту. Яка складається з матеріальних і духовних елементів та є сукупністю воєнного, економічного, соціального та морально-політичного потенціалу у сфері оборони та належних умов для його реалізації. Захист Вітчизни — це не лише її оборона. Це і стан захищеності державного суверенітету, конституційного ладу, територіальної цілісності, економічного, науково-технічного і оборонного потенціалу, законних інтересів держави та прав громадян від посягань з боку окремих організацій, груп та осіб, це відповідний рівень громадського порядку та громадської безпеки, збереження національної культури та ін. Всі ці аспекти захисту Вітчизни мають відстоюватись громадянами.

Захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України. Громадяни України чоловічої статі, придатні до проходження військової служби за станом здоров'я і віком, а жіночої статі – за відповідною фаховою підготовкою згідно із законодавством. А також проходять військову службу та виконують військовий обов'язок у запасі. Громадяни України в установленому законом порядку можуть створювати громадські організації для сприяння зміцненню оборони держави.

Громадяни, які проходять державну військову службу у Збройних Силах України, при виконанні обов'язків служби носять військову форму одягу, їм довічно встановлюються законом військові звання. Порядок позбавлення якого визначається законом.

Згідно з ст. 1 Закон України від 5 березня 1998 р. «Про Раду національної безпеки і оборони України». Рада національної  безпеки  і  оборони  України відповідно до Конституції України є координаційним органом з питань національної безпеки і оборони при Президентові України. Згідно з яким виконує відповідні функції та має повноваження  у цій сфері.

Військова служба у Збройних Силах України та інших військових формуваннях, створених відповідно до законодавства України, полягає в професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України, пов'язаній із захистом Батьківщини. Порядок проходження громадянами України військової служби визначається Законом України від 25 березня 1992 р. «Про загальний військовий обов'язок і військову службу».

Як зазначається в цьому Законі, військовий обов'язок  установлюється  з  метою  підготовки громадян   України  до  захисту  Вітчизни,  забезпечення  особовим складом  Збройних  Сил  України,  інших  утворених  відповідно  до законів  України  військових  формувань,  а  також  правоохоронних органів спеціального призначення та Державної  спеціальної  служби транспорту   (далі  -  Збройні  Сили  України  та  інші  військові формування), посади в яких комплектуються військовослужбовцями.

Військовий обов'язок включає:

• підготовку громадян до військової служби;
• приписку до призовних дільниць;
• прийняття в добровільному порядку (за контрактом)  та  призов на військову службу;
• проходження військової служби;
• виконання військового обов'язку в запасі;
• проходження служби у військовому резерві;
• дотримання правил військового обліку.

У воєнний час загальний військовий обов'язок передбачає також загальне обов'язкове військове навчання громадян.

Громадяни   України   мають   право  на  заміну  виконання військового обов'язку альтернативною (невійськовою) службою згідно з Конституцією  України   та Законом України "Про альтернативну (невійськову) службу". Альтернативна служба є службою, яка запроваджується замість проходження строкової військової  служби  і  має  на  меті виконання обов'язку перед суспільством. Право  на  альтернативну  службу  мають  громадяни України,  якщо виконання військового  обов'язку  суперечить  їхнім релігійним переконанням і ці громадяни належать до діючих згідно з законодавством України релігійних організацій,  віровчення яких не допускає користування зброєю.

На альтернативну службу  направляються  громадяни, які  підлягають  призову  на  строкову військову службу і особисто заявили про неможливість її проходження як  такої,  що  суперечить їхнім  релігійним  переконанням,  документально  або  іншим  чином підтвердили  істинність  переконань  та  стосовно  яких   прийнято відповідні рішення.

Не підлягають направленню на альтернативну службу громадяни:

• звільнені відповідно до законодавства від призову на строкову військову службу;
• яким відповідно  до  законодавства  надано   відстрочку   від призову на строкову військову службу (на строк дії відстрочки).

Громадянам,   які   звільняються   з   роботи   у  зв'язку  з направленням  для  проходження альтернативної служби, виплачується вихідна  допомога  в  розмірі  двох  мінімальних  заробітних плат.

Строк  альтернативної  служби  у  півтора  рази перевищує  строк  військової  служби,  встановлений для солдатів і сержантів,  які  проходять  строкову  військову  службу в Збройних Силах  України  та  інших  утворених відповідно до законів України військових  формуваннях.  Для  осіб,  які  мають  вищу  освіту  за освітньо-кваліфікаційним   рівнем   підготовки   спеціаліста   або магістра,  строк  альтернативної  служби  у півтора раза перевищує строк   військової   служби,  встановлений  для  осіб,  які  мають відповідний   освітньо-кваліфікаційний  рівень.

У разі  ухилення  громадянина  від проходження альтернативної служби або вчинення інших дій,  комісія  може скасувати своє рішення про направлення його на альтернативну службу,  про що протягом п'яти календарних днів у письмовій  формі  повідомляє  громадянина і військовий комісаріат, після чого  громадянин  підлягає  призову  на  строкову  військову службу на загальних підставах.

Від  виконання  військового  обов'язку  громадяни  України звільняються на підставах, визначених цим Законом. Військовий  обов'язок  не поширюється на іноземців та осіб без громадянства, які перебувають в Україні.

Комплектування Збройних Сил України та інших військових формувань військовослужбовцями здійснюється через військові комісаріати. Законом встановлено два види комплектування Збройних Сил України:

 - шляхом призову на військову службу на основі загального військового обов'язку;

 - шляхом вступу громадян на військову службу за контрактом.

Для доукомплектування Збройних Сил України та інших військових формувань військовослужбовцями при мобілізації у воєнний час створюється запас.

Громадяни України проходять підготовку до військової служби. Із допризовниками і призовниками проводиться робота, пов'язана з підготовкою до військової служби, яка включає допризовну підготовку юнаків, підготовку призовників з військово-технічних спеціальностей, підготовку до вступу у вищі військові навчальні заклади та вищі навчальні заклади, які мають навчальні підрозділи, військову підготовку студентів вищих навчальних закладів за програмою офіцерів запасу, фізичну підготовку, лікувально-оздоровчу роботу, підвищення рівня освітньої підготовки, вивчення державної мови, патріотичне виховання.

Виконання законодавства про загальний військовий обов'язок і військову службу є обов'язком кожного громадянина України. Законом України «Про загальний військовий обов'язок і військову службу» передбачена відповідальність керівників, інших посадових осіб державних органів, органів місцевого самоврядування, а також підприємств, установ, організацій всіх форм власності та громадян, винних у порушенні порядку військового обліку, допризовної підготовки, приписки до призовних дільниць, призову на дійсну військову службу, призову на військову службу офіцерів запасу, проходження навчальних зборів (занять), мобілізаційної підготовки і мобілізаційної готовності, явки за викликом у військовий комісаріат, а також у вчиненні інших порушень законодавства про загальний військовий обов'язок і військову службу.

За ряд правопорушень передбачена адміністративна відповідальність, яка настає згідно з КУпАП. За ухилення від призову на строкову військову службу (ст. 335 КК України); ухилення від призову за мобілізацією (ст. 336 КК України) та ухилення від військового обліку або спеціальних зборів (ст. 337 КК України) встановлена кримінальна відповідальність.

Районні (міські) військові комісаріати зобов'язані під час проведення приписки до призовних дільниць, призову на дійсну військову службу офіцерів запасу та проходження навчальних зборів ознайомити громадян з їх правами, обов'язками та вимогами Закону України «Про загальний військовий обов'язок і військову службу».

http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80  КОНСТИТУЦІЯ УКРАЇНИ