Данилюк Наталія, 8-Б клас

Дитинство

Дитинство, дитинство… прекрасне це слово,

Початок життя , безтурботні часи.

Дитина почує сонячну мову,

В блакиті для неї пташок голоси.

І ми помічаєм прекрасне в буденному,

В листочку тополі чи шелесті нив.

Для нас різнобарвні хмаринки у небі.

І кожна тварина для нас повна див.

Живемо у казці, чудовій, яскравій,

І маємо знати, що все це мине.

І кожну хвилину ми пам’ятаймо.

Дитинство воно неповторне, одне!

*
Вони – вчителі**

Вони – вчителі, і це гордо звучить,

Підпора міцна поколінням.

У пам’яті їх сотні доль і людей,

І кожен для них, наче рідний.

Турботливі, добрі, ласкаві вони,

І посмішки щирі їх сяють,

Веселі, завзяті вони – вчителі,

Юнацтва іскра не згасає.

І скільки б часу не пройшло з тих років,

Коли ми за партами були,

Вони – вчителі все одно,

Все такі ж ідейні, привітні і чуйні.

***

Подяка ветеранам

Травневий день, блакитне небо,
І сонце сяє угорі.
Усміхнені усі, веселі,
Весна ж царює надворі.
Та все ж таки є суму місце,
І сльози котяться з очей,
Бо вже давно, давно забуті,
Жахливі ті роки війни.
Тоді ще парубками були,
Вже посивілі дідусі.
Вони носили вже гармати,
Замість букетів у руці.
Віддали все для перемоги,
Здоров'я, хтось життя віддав.
Щоб не забули їх онуки,
Щоб кожен з нас їх пам'ятав.
Тож, друзі, ну хоч раз у році,
Ви підійдіть до них, скажіть:
«Я красно дякую дідусю,
За те, що в мирі можу жить».

***

Людське щастя

Немов сонечко для квітки,
Як медочок для бджоли,
Так і людям дуже треба
мати щастя у душі.
А його ніхто не бачив,
Не вітався з ним ніхто,
Але знають всі про нього,
Знають, що живе воно.
І для кожної людини,
Є своя мандрівка, шлях,
Щоб найкраще із найкращих
Відшукати почуття.
Та об'єднує все людство,
Всі народи і краї,
Надзвичайне це знайомство
З щастям у своїм житті.
Тож, людино, не печалься,
Не кажи, що все кінець,
Просто вір: все буде добре,
Своє щастя ти знайдеш!

***

Зрозумій природу

Маленька, я часто гуляла у лісі,
З калини собі я робила намисто,
Білка носила горішки мені,
А соловейко співав там пісні.
Декілька років так промайнуло,
Про ліс той веселий я трішки забула
Вирісла, в школу ходити почала,
Та якось з батьками про нього згадала.
Але не впізнала я лісу того -
Багато сміття я побачила бо,
І замість квіток розквітали у лісі
Пляшки із напоїв тих некорисних,
Й багато цигарок лежали, горіли -
І мабуть, пожежу створити хотіли.
Та й соловейко вже не співав -
Він за калиною тут сумував.
Невесело стало і сумно мені,
Що ж із природою коїмо ми
І я зрозуміла - не можна купити,
Багатства природи, і їх не створити.
Сміття викидаймо у смітники,
Річки і озера залиш навіки.
Запам'ятайте - не можна губити,
Те, що не зможемо ми відтворити.

***

Я люблю свою родину

Я люблю свою родину,
Я люблю свою сім'ю,
І тому ні на хвилину
Не розійдемось в шляху.
Маму я люблю за ніжність,
За тепло і доброту,
І підкаже як робити
Вона сину своєму.
Тато мужній і веселий,
Може все зробити
Ремонтує нам оселю,
Вчить авто водити.
А бабуся приголубить,
Вона знає казку
Про ведмедя і кота:
«Розкажи, будь ласка!»
З дідом підемо на річку,
Разом зробимо криничку,
Він навчить цвях забивати,
І свій рідний край кохати.
І я точно вам кажу -
Я люблю свою сім'ю.
Вона любить мене дуже
І разом ми сильні, друже.

***

Феномен Кобзаря

Шумлять автівки зранку і до ночі,
У височінь злітають літаки,
В комп'ютери ми граємо охоче,
Прогрес заполонив всіх навіки.
Але у серці України,
Живуть ще й досі солов'їні,
Рядки про поле і про сад,
їх всі Шевченко написав.
У чому таїна сховалась?
Він жив багато літ тому,
Як в серці це запам'яталось,
І досі жоден не забув?
Немає таємниці в цьому,
Все зрозуміле і ясне,
Шевченко всім дарує змогу,
Повірити, що воля є!

***

Осіннє диво

Що за диво у нашій природі?
Вона золотом вкрилася враз,
Та це тепла осіння погода
Завітала у гості до нас.
Вже небесні хмарки посіріли,
І пожовкла зелена трава.
І тополі уже пожовтіли,
І листочки додолу летять.
Усі квітки уже відцвілися,
І до слідуючої весни
Не покажуть землі свої ніжні,
Свої гарні добра пелюстки.
Ось вже вітер в трубі завиває,
За вікном полетів перший сніг,
І сестричка мене вже вітає -
Прийшла срібна зима на поріг.