9 листопада — День української писемності та мови

День української писемності та мови – державне свято, яке щороку відзначається в Україні 9 листопада. Встановлене воно було 9 листопада 1997 року Указом Президента № 1241/97 «Про День української писемності та мови» на підтримку «ініціативи громадських організацій та з урахуванням важливої ролі української мови в консолідації українського суспільства».

За православним календарем — це день вшанування пам’яті преподобного Нестора-літописця, основоположника давньоруської історіографії, першого історика Київської Русі, мислителя, вченого, ченця Києво-Печерського монастиря. Дослідники вважають, що саме з преподобного Нестора-літописця і починається писемна українська мова.

Чернецтво Нестор прийняв у 17-річному віці, пізніше висвячений в сан диякона. Він був книжником з широким історичним світоглядом і великим літературним хистом. Автор двох відомих творів – «Житіє Бориса і Гліба» та «Житіє Феодосія Печерського», складених у кінці ХІ ст. або на початку ХІІ ст.

Всесвітню славу Нестору принесла справа усього його життя – участь у літописанні Київської Русі.
Він переробив зведення Никона (1073) та Іоанна (1093), опрацював низку нових усних і письмових джерел, довів розповідь до 1113 року, надав їй літературної форми.

Так на початку ХІІ ст. виникла перша редакція «Повісті минулих літ».

Традиційно, в День української писемності та мови покладають квіти до пам'ятника Несторові-літописцю, відзначають найкращих популяризаторів українського слова, заохочують видавництва, які випускають літературу українською мовою, проводять регіональні тематичні конкурси тощо.

9 листопада, у Софійському соборі Національний заповідник «Софія Київська» відбудуться урочистості з нагоди Дня української писемності та мови. Цього дня традиційно об 11:30 починається радіо диктант Національної єдності, до якого долучилися і учні нашої школи. 

МОЯ МОВА

Все  в  тобі  з'єдналося,  злилося –
Як  і  поміститися  в  одній! –
Шепіт  зачарований  колосся,
Поклик  із  катами  на  двобій.

Ти  даєш  поету  дужі  крила,
Що  підносять  правду  в  вишину,
Вченому  ти  лагідно  відкрила
Мудрості  людської  глибину.

І  тобі  рости  й  не  в'януть  зроду,
Квітувать  в  поемах  і  віршах,
Бо  в  тобі – великого  народу
Ніжна  і  замріяна  душа.

                      В.Симоненко

***

О слово рідне! Орле скутий!
Чужинцям кинуте на сміх!
Співочий грім батьків моїх,
Дітьми безпам'ятно забутий.

О слово рідне! Шум дерев!
Музика зір блакитнооких,
Шовковий спів степів широких,
Дніпра між ними левій рев...

О слово! Будь мечем моїм!
Ні, сонцем стань! вгорі спинися,
Осяй мій край і розлетися
Дощами судними над ним.

Олександр Олесь, 1907

Цікаві факти про українську мову