19 березня — день народження видатної української письменниці Ліни Василівни Костенко.

Їй виповнюється 87 років.
***
Прости мені, мій змучений народе,
що я мовчу. Дозволь мені мовчать!
Бо ж сієш, сієш, а воно не сходе,
І тільки змії кубляться й сичать.
Всі проти всіх, усі ні з ким не згодні.
Злість рухає людьми,
але у бік безодні....

***

І в житті, як на полі мінному,
я просила в цьому сторіччі
хоч би той магазинний мінімум:
— Люди, будьте взаємно ввічливі! —
і якби на те моя воля,
написала б я скрізь курсивами:
— Так багато на світі горя,

люди, будьте взаємно красивими!

                               Ліна Костенко, "Між іншим"

Ліна Костенко народилася на Київщині, в невеличкому місті Ржищів у родині вчителів. За першою освітою вона педагог. Другу вищу здобувала у Московському літературному інституті.

Дисидентка та представниця течії шістдесятників. Знана насамперед своєю поетичною лірикою. За роман у віршах "Маруся Чурай" у 1987 році поетеса отримала Шевченківську премію.

6 років тому світ побачив її перший прозовий твір "Записки українського самашедшого", з ним Ліна Василівна їздила туром Україною, де збирала аншлаги у кожному місті. Та загалом поетеса геть не публічна. Не любить уваги преси, великих юрб, відмовляється від офіційних премій, зокрема, не заволіла отримати звання Героя України. А з початком війни на сході допомагала армії. Зокрема, передавала бійцям свої збірки.

Ліна Костенко – жива легенда. Її твори вивчають у школах та університетах. Попри таку популярність, поетеса не любить надмірної уваги до себе. Вона навіть відмовилася від звання Героя України — «політичної біжутерії не ношу». Каже, що просто робить свою справу, адже поклик письменника – писати.

Письменниця два роки тому приєдналася до гуманітарної акції "Другий фронт АТО". Ліна Костенко передала на фронт кілька збірок своїх поезій із побажаннями та словами підтримки.