Календар подій: 5 вересня

Міжнародний день благодійності;   День пам’яті з нагоди 100 років з дня початку "червоного терору"

Міжнародний день благодійності вперше відзначався 2013 року, щоб актуалізувати внесок усіх благодійників та волонтерів у подолання сучасних проблем людства, таких як бідність, смертоносні хвороби, неписьменність тощо. Відтоді до цього свята окремі люди, благодійні організації, бізнес-компанії готують фандрейзингові та промо-акції: жертвують одноденну платню або виручку на добрі справи, продають сувенірну продукцію, влаштовують благодійні пробіги, аукціони та інші креативні заходи для збору пожертв.

Зазначимо, що саме наближення Міжнародного дня благодійності стимулювало початок одного з наймасовіших флешмобів, Ice Bucket Challenge. Кампанія набула популярності в Україні завдяки соціальним мережам і залучила до благодійності тисячі людей.

Міжнародний день благодійності був затверджений 17-го грудня 2012-го року на засіданні Генеральної Асамблеї ООН з ініціативи Угорщини. 5 вересня було обрано не випадково. Це день, коли померла Мати Тереза, яка стала для всього світу символом милосердя. 1979 році калькутській черниці вручили Нобелівську премію миру за внесок у боротьбу з бідністю. Мати Тереза віддала ці гроші знедоленим людям в Індії. 

День пам’яті з нагоди 100 років з дня початку "червоного терору"

5 вересня 1918 року радянський уряд ухвалив Декрет про червоний терор, який ставив завдання боротьби з контрреволюцією, спекуляцією й злочинами за посадою шляхом ізолювання "класових ворогів" у концентраційних таборах і фізичного знищення "всіх осіб, причетних до білогвардійських організацій, змов і заколотів". Цей документ лише закріпив політику, до якої з самого початку вдавалася більшовистська влада. Були створені робочі й селянські революційні трибунали, Надзвичайна комісія із боротьби з контрреволюцією й саботажем. Вони наділялися широкими повноваженнями для боротьби з "контрреволюціонерами". Із вуст керівництва держави звучали постійні заклики щодо необхідності посилити терор і вбивства "підлих змовників проти влади робітничого класу й найбіднішого селянства".

Жертвами політики "червоного терору" ставали не тільки люди, які обіймали більш-менш високе становище у суспільстві – професори, лікарі, інженери, партійні лідери, колишні високі чиновники, генерали, найвищі духовні особи, представники купецтва й аристократії, а й прості ремісники і селяни.

За різними даними, упродовж 1918 – 1919 років було знищено від кількох тисяч до понад півтора мільйона осіб.

На території України червоний терор розпочався у січні 1918 року із вторгненням загонів Муравйова. Він під час і після штурму Києва влаштував у місті різанину. Із цього часу насильство і терор стали основними методами утвердження в Україні радянської влади.

Офіційно червоний терор був припинений 6 листопада 1918 року, однак насправді тривав і надалі – після проголошення НЕПу, у 30-і, 40-і, 60-і й навіть недалекі 80-і роки, тільки його методи ставали більш селективними і рафінованими порівняно з попередніми часами.